До моєї уваги дійшло, що це відео https://www.youtube.com/watch?v=vAZPWu084m4 «Ведантична Самість і буддійська без-самість | Swami Sarvapriyananda» шириться інтернетом і форумами та є дуже популярним. Я ціную спроби Swami робити порівняння, але не погоджуюся, що аналіз Candrakirti залишає недвоїсту свідомість як остаточну незвідну реальність, не деконструйовану. Якщо коротко, Swami Sarvapriyananda припускає, що семичастинний аналіз деконструює окрему вічну Самість (Self), подібну до Свідка або Атмана дуалістичних шкіл санкх’ї, але залишає недоторканим недвоїстий Брахман недвоїстих шкіл Адвайти; наведена ним аналогія полягає в тому, що свідомість і форми подібні до золота й намиста: вони недвоїсті, а не окремий свідок. Цей недвоїстий субстрат — так би мовити, «золотість усього», що є субстанцією всього, — справді існує.

Через це відео я зрозумів, що мені потрібно оновити свою статтю в блозі, яка містить компіляцію цитат John Tan, моїх власних та кількох інших: 3) Природа Будди — це НЕ «I Am» https://www.awakeningtoreality.com/2007/03/mistaken-reality-of-amness.html — для мене важливо її оновити, бо я надсилав цю статтю людям онлайн (разом з іншими статтями залежно від умов; зазвичай я також надсилаю 1) Сім стадій просвітлення Thusness/PasserBy https://www.awakeningtoreality.com/2007/03/thusnesss-six-stages-of-experience.html і, можливо, 2) Про анатту (без-самість), порожнечу, Маха і звичайність, а також спонтанну досконалість https://www.awakeningtoreality.com/2009/03/on-anatta-emptiness-and-spontaneous.html — загалом відгуки дуже позитивні, і багато людей отримали користь). Треба було оновити це раніше для прояснення.

Я маю величезну повагу до Адвайта-веданти та інших шкіл індуїзму — чи то дуалістичних, чи недвоїстих, — а також до інших містичних традицій, заснованих на остаточній Самості (Self) або Недвоїстій Свідомості, які трапляються в різних і всіх релігіях. Але буддійський наголос — на трьох печатках дгарми: Непостійність, Страждання, Без-самість. А також на Порожнечі й Залежному Виникненні. Тому нам потрібно підкреслювати відмінності і з погляду досвідних реалізацій; як сказав Archaya Mahayogi Shridhar Rana Rinpoche: «Я мушу повторити, що ця відмінність між обома системами дуже важлива для повного правильного розуміння обох систем і не має на меті принизити жодну з них» — https://www.awakeningtoreality.com/search/label/Acharya%20Mahayogi%20Shridhar%20Rana%20Rinpoche.

Ось додаткові абзаци, які я додав до https://www.awakeningtoreality.com/2007/03/mistaken-reality-of-amness.html:

Між реалізацією I AM і Anatta є фаза, через яку пройшли John Tan, я і багато інших. Це фаза One Mind, де недвоїстий Брахман бачиться як субстанція або субстрат усіх форм, недвоїстий з усіма формами, але водночас такий, що має незмінне й незалежне існування, яке модулюється як будь-що і все. Аналогія — золото і намисто: із золота можна зробити намиста будь-яких форм, але насправді всі форми й обриси є лише субстанцією Золота. В остаточному аналізі все є тільки Брахман; воно лише здається різними об’єктами, коли його фундаментальну реальність (чисту сингулярність недвоїстої свідомості) хибно сприймають як множинність. У цій фазі свідомість більше не бачиться як дуалістичний Свідок, відокремлений від явищ, оскільки всі явища апперцептивно пізнаються як єдина субстанція чистої недвоїстої свідомості, що модулюється як усе.

Такі погляди субстанційного недвоїзму («золото», «Брахман» або «чиста недвоїста свідомість, що є незмінною») також прозираються наскрізь у реалізації Anatta. Як John Tan колись сказав: «Самість (Self) є умовною. Не можна змішувати ці 2. Інакше людина говорить про „лише-ум“», і «потрібно відокремити [Soh: деконструювати] самість у малому й великому сенсі (self і Self) від усвідомлення. Тоді навіть усвідомлення деконструюється і в свободі від усіх розгортань, і в свободі від самосущої природи».

Більше інформації про цю тему див. в обов’язкових до прочитання статтях 7) Поза Усвідомленням: роздуми про ідентичність та усвідомлення https://www.awakeningtoreality.com/2018/11/beyond-awareness.html і 6) Розрізнення I AM, One Mind, No Mind і Anatta https://www.awakeningtoreality.com/2018/10/differentiating-i-am-one-mind-no-mind.html

Ось уривок із довшої [нескороченої версії] путівника AtR:

Коментар Soh, 2021: «На фазі 4 людина може застрягти в погляді, що все є одним усвідомленням, яке модулюється як різні форми, подібно до золота, якому надають форми різних прикрас, тоді як воно ніколи не залишає своєї чистої субстанції золота. Це погляд Брахмана. Хоча такий погляд і прозріння є недвоїстими, вони все ще ґрунтуються на парадигмі погляду сутності та «самосущого існування». Натомість слід реалізувати порожнечу усвідомлення [що воно є лише назвою, так само як «погода» — див. розділ про аналогію погоди], і слід розуміти свідомість у термінах залежного виникнення. Ця ясність прозріння усуне погляд сутності, за яким свідомість є самосущою сутністю, що модулюється в те й це. У книжці Walpola Rahula «Чого навчав Будда» із цього питання цитуються два важливі буддійські писемні джерела:

Тут треба повторити, що згідно з буддійською філософією немає постійного, незмінного духу, який можна було б вважати «Самістю» (Self), або «Душею» (Soul), або «Его» (Ego) на противагу матерії; і свідомість (vinnana) не слід сприймати як «дух» у протиставленні до матерії. Цей пункт потрібно особливо підкреслити, бо хибне уявлення, що свідомість є певною Самістю (Self) або Душею (Soul), яка триває як постійна субстанція протягом життя, зберігалося від найдавніших часів до сьогодення.

Один із власних учнів Будди, на ім’я Sati, тримався погляду, що Вчитель навчав: «Це та сама свідомість, яка переселяється і мандрує». Будда запитав його, що він має на увазі під «свідомістю». Відповідь Sati є класичною: «Це те, що виражає, що відчуває, що переживає наслідки добрих і поганих вчинків тут і там».

«Від кого ж ти, дурню, — дорікнув Учитель, — чув, що я викладав учення таким чином? Хіба я багатьма способами не пояснював свідомість як таку, що виникає з умов: що немає виникнення свідомості без умов». Потім Будда докладно пояснив свідомість: «Свідомість називається відповідно до тієї умови, через яку вона виникає: на підставі ока і видимих форм виникає свідомість, і вона називається зоровою свідомістю; на підставі вуха і звуків виникає свідомість, і вона називається слуховою свідомістю; на підставі носа і запахів виникає свідомість, і вона називається нюховою свідомістю; на підставі язика і смаків виникає свідомість, і вона називається смаковою свідомістю; на підставі тіла і відчутних об’єктів виникає свідомість, і вона називається тілесно-дотиковою свідомістю; на підставі ума і ментальних об’єктів (ідей і думок) виникає свідомість, і вона називається ментальною свідомістю».

Потім Будда пояснив це далі за допомогою ілюстрації: вогонь називається відповідно до матеріалу, завдяки якому він горить. Вогонь може горіти завдяки дереву, і тоді він називається дерев’яним вогнем. Він може горіти завдяки соломі, і тоді називається солом’яним вогнем. Так само свідомість називається відповідно до умови, через яку вона виникає.

Зупиняючись на цьому пункті, Buddhaghosa, великий коментатор, пояснює: «… вогонь, який горить завдяки дереву, горить лише тоді, коли є запас, але згасає саме в тому місці, коли його (запасу) більше немає, бо тоді умова змінилася; але (вогонь) не переходить до трісок тощо і не стає вогнем-тріскою і так далі; так само свідомість, яка виникає на підставі ока і видимих форм, виникає в тій брамі органу чуття (тобто в оці) лише тоді, коли є умова ока, видимих форм, світла й уваги, але припиняється тоді й там, коли її (умови) більше немає, бо тоді умова змінилася; але (свідомість) не переходить до вуха тощо і не стає слуховою свідомістю і так далі…»

Будда недвозначно заявив, що свідомість залежить від матерії, відчуття, сприйняття і ментальних формувань, і що вона не може існувати незалежно від них. Він каже:

«Свідомість може існувати, маючи матерію як свій засіб (rupupayam), матерію як свій об’єкт (rupdrammanam), матерію як свою опору (rupapatittham), і, шукаючи насолоди, вона може зростати, збільшуватися й розвиватися; або свідомість може існувати, маючи відчуття як свій засіб… або сприйняття як свій засіб… або ментальні формування як свій засіб, ментальні формування як свій об’єкт, ментальні формування як свою опору, і, шукаючи насолоди, вона може зростати, збільшуватися й розвиватися.

«Якби людина сказала: я покажу прихід, відхід, зникнення, виникнення, зростання, збільшення або розвиток свідомості окремо від матерії, відчуття, сприйняття і ментальних формувань, вона говорила б про те, чого не існує».»

Бодгідгарма так само навчав: бачачи прозрінням, форма не є просто формою, бо форма залежить від ума. І ум не є просто умом, бо ум залежить від форми. Ум і форма створюють і заперечують одне одного. … Ум і світ є протилежностями; явища виникають там, де вони зустрічаються. Коли твій ум не ворушиться всередині, світ не виникає назовні. Коли світ і ум обидва прозорі, це істинне прозріння». (з «Промови про пробудження») Awakening to Reality: шлях Бодгі https://www.awakeningtoreality.com/2018/04/way-of-bodhi.html

Soh писав у 2012 році,

25 лютого 2012 року

Я бачу Shikantaza (дзенський метод медитації «Просто сидіння») як природний вираз реалізації та просвітлення.

Але багато людей повністю неправильно це розуміють… вони думають, що практика-просвітлення означає, що реалізація не потрібна, оскільки практика є просвітленням. Іншими словами, навіть початківець, коли медитує, є таким самим реалізованим, як Будда.

Це просто хибно і є думками нерозумних.

Натомість зрозумій, що практика-просвітлення є природним виразом реалізації… і без реалізації людина не відкриє сутності практики-просвітлення.

Як я сказав своєму другові й учителю Thusness: «Раніше я сидів у медитації з метою і напрямком. Тепер саме сидіння є просвітленням. Сидіння — це просто сидіння. Сидіння — це лише активність сидіння, гудіння кондиціонера, дихання. Саме ходіння є просвітленням. Практика не виконується заради просвітлення, а вся активність сама є досконалим виразом просвітлення і природи Будди. Немає куди йти».

Я не бачу можливості прямо пережити це, якщо людина не має ясного прямого недвоїстого прозріння. Без реалізації первісної чистоти і спонтанної досконалості цієї миттєвої миті прояву як самої природи Будди завжди буде зусилля і спроба «робити», досягати чогось… чи то світських станів спокою, поглинання, чи надсвітських станів пробудження або звільнення… усе це лише через незнання істинної природи цієї миттєвої миті.

Однак недвоїстий досвід усе ще можна розділити на:

1) One Mind

— Останнім часом я помічаю, що більшість духовних учителів і майстрів описують недвоїстість у термінах One Mind. Тобто, реалізувавши, що немає поділу чи дихотомії між суб’єктом і об’єктом, сприймачем і сприйманим, вони зводять усе до «лише Ум»: гори й ріки — все це Я, одна неподілена сутність, що з’являється як множинне.

Хоча це не-окремо, погляд усе ще є поглядом на самосущу метафізичну сутність. Отже, недвоїстий, але самосущий.

2) No Mind

Де навіть «єдине усвідомлення без нашарувань» (One Naked Awareness), або «One Mind», або Джерело повністю забуте й розчинене просто в краєвиді, звуці, думках, що виникають, і запаху, що минає. Лише потік самосвітної минущості.

....

Однак ми маємо розуміти, що навіть досвід No Mind ще не є реалізацією Anatta. У випадку No Mind це може залишатися піковим досвідом. Насправді це природний розвиток для практика на One Mind — іноді входити на територію No Mind… але оскільки немає прориву в погляді через реалізацію, прихована схильність знову занурюватися в Джерело, One Mind, є дуже сильною, і досвід No Mind не буде стабільно підтримуватися. Тоді практик може намагатися з усіх сил залишатися відкритим без нашарувань і неконцептуальним та підтримувати досвід No Mind через відкритість усвідомлення без нашарувань, але прориву не може статися, якщо не виникне певна реалізація.

Зокрема, важлива реалізація, що прориває цей погляд на самість як самосущу, — це реалізація, що завжди-вже ніколи не було й немає самості: коли бачиться — завжди лише побачене, краєвид, форми й кольори, ніколи немає того, хто бачить! Коли чується — лише чутні тони, без того, хто чує! Лише активності, без незалежного діяча! Сам процес залежного виникнення розгортається і знає… без самості, незалежного діяча, сприймача чи контролера в ньому.

Саме ця реалізація назавжди руйнує погляд «той, хто бачить, бачення і побачене», або «єдине усвідомлення без нашарувань» (One Naked Awareness), через реалізацію, що ніколи не було жодного «єдиного усвідомлення» (One Awareness) — «усвідомлення», «бачення», «слухання» є лише ярликами для безперервно змінних відчуттів, зорових явищ і звуків, так само як слово «погода» не вказує на незмінну сутність, а на безперервно змінний потік дощу, вітру, хмар, що миттєво формуються й розходяться…

Потім, коли дослідження й прозріння поглиблюються, бачиться і переживається, що є лише цей процес залежного виникнення: усі причини й умови сходяться в цій миттєвій миті активності, так що коли їси яблуко, це ніби всесвіт їсть яблуко, всесвіт набирає це повідомлення, всесвіт чує звук… або всесвіт є звуком. Саме це… є Shikantaza. Коли бачиться — лише побачене; коли сидиться — лише сидіння, і цілий всесвіт сидить… і не могло б бути інакше, коли немає самості, немає медитатора окремо від медитації. Кожна мить не може не бути практикою-просвітленням… це навіть не результат концентрації чи будь-якої форми сконструйованого зусилля… радше це природне засвідчення реалізації, досвіду й погляду в реальному часі.

Дзен-майстер Dōgen, прихильник практики-просвітлення, є однією з рідкісних і ясних коштовностей дзен-буддизму, які мають дуже глибоку досвідну ясність щодо anatta і залежного виникнення. Без глибокої реалізації-досвіду anatta і залежного виникнення в реальному часі ми ніколи не зможемо зрозуміти, на що вказує Dōgen… його слова можуть звучати загадково, містично чи поетично, але насправді вони просто вказують на це.

Хтось «скаржився», що Shikantaza — це лише тимчасове пригнічення забруднень, а не їхнє постійне усунення. Однак якщо людина реалізує anatta, тоді це є постійним завершенням погляду на самість, тобто традиційний вступ у потік (https://www.reddit.com/r/streamentry/comments/igored/insight_buddhism_a_reconsideration_of_the_meaning/?utm_source=share&utm_medium=ios_app&utm_name=iossmf%20).

.....

Нещодавно Soh також написав комусь:

Насправді це дуже просто зрозуміти. Ти знаєш слово «погода»? Це не річ сама по собі, правда? Це лише ярлик для безперервно змінних узорів хмар, що формуються й розходяться, вітру, що дме, сонця, що світить, дощу, що падає, і так далі; міріади й сукупності безперервно змінних залежно виниклих чинників у прояві.

Тепер правильний спосіб — реалізувати, що «Усвідомлення» не є нічим іншим, ніж погодою: це просто слово для побаченого, почутого, відчутого; усе розкриває себе як Чиста Присутність, і так, під час смерті безформна ясносвітла Присутність, або якщо налаштуватися на цей аспект, є просто ще одним проявом, ще одними дверима чуття, які не є більш особливими. «Усвідомлення», так само як «погода», є залежним позначенням; це лише позначення, яке не має власного самосущого існування.

Хибний спосіб бачити це — так, ніби «Погода» є контейнером, що існує сама по собі, в якому дощ і вітер приходять і відходять, але Погода є певним незмінним тлом, яке модулюється як дощ і вітер. Це чиста омана; такої речі немає, така «погода» є суто ментально сконструйованою конструкцією, що при дослідженні взагалі не має реального існування. Так само «Усвідомлення» (Awareness) не існує як щось незмінне, що триває, модулюючись з одного стану в інший; це не як «дрова», що «перетворюються на попіл». Дрова є дровами, попіл є попелом.

Dōgen сказав:

«Коли ти їдеш у човні й дивишся на берег, ти можеш припустити, що рухається берег. Але коли уважно тримаєш погляд на човні, ти бачиш, що рухається човен. Так само, якщо ти досліджуєш міріади речей, маючи заплутані тіло й ум, ти можеш гадати, що твій ум і природа є постійними. Коли практикуєш безпосередньо і повертаєшся туди, де ти є, стане ясно, що зовсім нічого не має незмінної самості.

Дрова стають попелом, і вони не стають дровами знову. Проте не вважай, що попіл — це майбутнє, а дрова — минуле. Слід розуміти, що дрова перебувають у феноменальному виразі дров, який повністю включає минуле й майбутнє і є незалежним від минулого й майбутнього. Попіл перебуває у феноменальному виразі попелу, який повністю включає майбутнє й минуле. Так само як дрова не стають знову дровами після того, як стали попелом, ти не повертаєшся до народження після смерті».

(Зверніть увагу, що Dōgen і буддисти не відкидають переродження, але не постулюють незмінну душу, яка проходить переродження; див. Переродження без душі https://www.awakeningtoreality.com/2018/12/reincarnation-without-soul.html)

.....

Soh:

Коли людина реалізує, що відношення між усвідомленням і проявом — це не відношення між самосущою субстанцією та її проявом… а радше подібне до відношення води й вологості (https://www.awakeningtoreality.com/2018/06/wetness-and-water.html), або до відношення «блискавки» і «спалаху» (https://www.awakeningtoreality.com/2013/01/marshland-flowers_17.html) — ніколи не було блискавки поза спалахом і не було блискавки як незалежного діяча спалаху; жоден незалежний діяч або іменник не потрібен, щоб ініціювати дієслова… а це лише слова для того самого відбування… тоді людина входить у прозріння anatta

Ті, хто має погляд сутності, думають, що щось перетворюється на щось інше, наче універсальна свідомість трансформується в те й це і змінюється… прозріння anatta прозирає наскрізь погляд на самосущість і бачить лише залежно виниклі дгарми; кожен миттєвий випадок є роз’єднаним або від’єднаним, хоча взаємозалежним з усіма іншими дгармами. Це не випадок того, що щось перетворюється на щось інше.

......

Mipham Rinpoche писав в уривках із «Madhyamaka, Cittamātra і справжній намір Maitreya та Asaṅga»: https://www.awakeningtoreality.com/2020/09/madhyamaka-cittamatra-and-true-intent.html:

… Чому ж тоді майстри Mādhyamika спростовують систему положень Cittamātra? Тому що самоназвані прихильники положень Cittamātra, говорячи про «лише-ум», кажуть, що зовнішніх об’єктів немає, але ум існує субстанційно — як мотузка, що позбавлена зміїності, але не позбавлена мотузковості. Не зрозумівши, що такі твердження висуваються з умовної точки зору, вони вірять, що недвоїста свідомість істинно існує на остаточному рівні. Саме це положення Mādhyamika відкидають. Але, кажуть вони, ми не спростовуємо думку Ārya Asaṅga, який правильно реалізував шлях «лише-ум», навчений Буддою…

… Отже, якщо так звана «самоосвітлювальна недвоїста свідомість», яку стверджують Cittamātrins, розуміється як свідомість, що є остаточною реальністю всіх дуалістичних свідомостей, і лише її суб’єкт та об’єкт є невимовними, і якщо таку свідомість розуміють як істинно існуючу і не порожню за своєю природою, тоді це те, що має бути спростоване. Якщо ж, з іншого боку, цю свідомість розуміють як ненароджену від самого початку (тобто порожню), таку, що прямо переживається рефлексивним усвідомленням, і як самосвітний гнозис без суб’єкта чи об’єкта, тоді це те, що має бути встановлене. І Madhyamaka, і Mantrayāna мають це прийняти…

......

Пізнавач сприймає пізнаване;
Без пізнаваного немає пізнання;
Отже, чому ти не визнаєш,
Що ні об’єкта, ні суб’єкта [взагалі] не існує?

Ум є лише простою назвою;
Поза своєю назвою він не існує як жодна річ;
Тож розглядай свідомість як просту назву;
Назва теж не має самосущої природи.

Чи всередині, чи так само зовні,
Або десь поміж ними двома,
Переможці ніколи не знаходили ума;
Тож ум має природу ілюзії.

Відмінності кольорів і форм,
Або об’єкта і суб’єкта,
Чоловічого, жіночого й середнього —
Ум не має таких фіксованих форм.

Коротко, Будди ніколи не бачили
І ніколи не побачать [такого ума];
Тож як вони можуть бачити його як самосущу природу —
Те, що позбавлене самосущої природи?

«Сутність» є концептуалізацією;
Відсутність концептуалізації є порожнечею;
Там, де відбувається концептуалізація,
Як може бути порожнеча?

Ум у термінах сприйманого і сприймача —
Цього Татхагати ніколи не бачили;
Де є сприймане і сприймач,
Там немає просвітлення.

Позбавлені характеристик і виникнення,
Позбавлені субстанційної реальності й такі, що виходять за межі мовлення,
Простір, пробуджений ум і просвітлення
Мають характеристики недвоїстості.

— Nāgārjuna

....

Також останнім часом я помітив, що багато людей на Reddit, під впливом учення Thanissaro Bhikkhu про те, що anatta є просто стратегією розототожнення, а не вченням про важливість реалізації anatta як прозріння в печатку дгарми https://www.awakeningtoreality.com/2021/07/anatta-is-dharma-seal-or-truth-that-is.html, думають, що anatta — це лише «не є самістю», а не без-самість і порожнеча самості. Таке розуміння хибне й оманливе. Я писав про це 11 років тому у своїй статті Anatta: «не-самість» чи «без-самість»? https://www.awakeningtoreality.com/2011/10/anatta-not-self-or-no-self_1.html, з багатьма цитатами з писань на підтвердження моїх тверджень.